Гaрвaрдський учений розгадав таємничі радіoсигнали з глибин кoсмосу

0
83

Аві Лоеб, професор Гарвардського університету, вважає, що розкрив таємницю таємничих «швидких радіосплесків» — сигналів з космосу, які вчені вперше зафіксували ще в 2007 році. Повідомляє INVADERS.

Ці сигнали є витоком енергії гігантських інопланетних кораблів.

Такі кораблі, очевидно, розміром з планету і використовують як джерела енергії світло, вважає Лоеб.

Таким чином, доказ існування іншого життя у Всесвіті був у руках у вчених ще 10 років тому, але ніхто цього не зрозумів, констатує американський астрофізик.

Швидкі радіосплески

Таємничі радіосигнали, що отримали назву «швидкі радіосплески», були вперше зафіксовані в 2007 році групою астрофізиків з Університету Західної Вірджинії під керівництвом Дункана Латімера.

Вони являють собою дуже короткі — кілька мілісекунд — радіоімпульси невідомого походження. Енергія цих сплесків колосальна — за деякими підрахунками, вона еквівалентна кількості енергії, яку Сонце виробляє за кілька десятків тисяч років.

Перший такий спалах зафіксували астрофізики з університету Західної Вірджинії. За їх розрахунками, сигнал був отриманий від об’єкта, розташованого за з Малою Магелановою хмарою на відстані приблизно 1 гігапарсек (близько 3 млрд світлових років) від Землі.


Астрофизик Ави Лоэб предполагает, что мы давно слышали инопланетян и просто не понимали этого / Harvard University

Астрофізик Аві Лоеб припускає, що ми давно чули інопланетян і просто не розуміли цього / Harvard University

У 2010-му і 2013-му астрономам вдавалося ще кілька разів зафіксувати подібні сигнали. Кожен раз вони мали позагалактичне походження. Останній великий радіосплеск був зафіксований в лютому 2016 року. Його джерелом була еліптична галактика в сузір’ї Великого Пса, розташована на відстані 1,8 гігапарсека від Землі.

Латімер переконаний, що щодня за межами Чумацького шляху можуть відбуватися сотні подібних радіосплесків. У нас просто немає достатньої кількості телескопів, здатних їх зафіксувати.

Серед найбільш популярних гіпотез, що пояснюють походження «швидких радіосплесків», — зіткнення нейтронних зірок, незвичайні пульсари, «випаровування» чорної діри, незвичайна активність зірок. Однак, деякі дослідники впевнені, що сигнали приходять в певній послідовності, що виключає їх випадкове походження.

Кораблі на сонячних вітрилах

Сам Лоеб, професор Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики, спочатку висував теорію про те, що «швидкі радіосплески» є наслідком незвичайної активності деяких зірок нашої галактики. Через надзвичайну потужність їх інтерпретують як сигнали з-за меж Чумацького шляху, вважав Лоеб.

Але сьогодні він схиляється до іншої гіпотези. Дивні радіохвилі можуть бути «витоками» енергії з гігантських космічних кораблів інопланетян, які використовують як джерела енергії світло.

«Ми поки не можемо визначити якусь природну причину походження «швидких радіосплесків», — говорить Лоеб. — Тому не можна виключати їх штучну природу, і варто перевірити таку гіпотезу».

На його думку, в такому випадку, це повинен бути гігантський передавач, у якого тільки генератор сонячної енергії повинен бути розміром з планету. Інакше йому просто не вистачило б потужності, щоб транслювати сигнали на такі відстані.

За підрахунками Лоеба, цей генератор повинен бути як мінімум удвічі більшим за Землю. І очевидно, йому необхідне водяне (або якесь інше) охолодження, інакше він просто розплавиться.

Подібні технології сьогодні непідвладні людству, констатує Лоеб, але це не означає, що вони порушують закони фізики. Іншими словами, вони цілком досяжні для більш розвинутої цивілізації, ніж наша.

Давши гіпотетичну відповідь на запитання «як?», Лоеб також намагається відповісти на запитання «навіщо?».

Навіщо інопланетній цивілізації будувати такий гігантський передавач? І тут Лоеб висуває вельми сміливу гіпотезу.

А що, як то гігантську кількість енергії, яка транслюється цим передавачем, потрібна для того, щоб приводити в рух міжзоряний корабель на сонячних вітрилах?

Сигнал грає роль вітру, який приводить в рух вітрильники на земних морях, міркує Лоеб, наводячи в роботі розрахунки можливої маси корабля і кутового прискорення, яке може бути досягнуте за допомогою вітрила певної площі і надісланих здалеку енергетичних імпульсів.

Ідея сонячного вітрила не нова. Земна наука теж експериментує з цією концепцією. Вважається, що корабель з таким вітрилом буде розганятися дуже повільно, але рано чи пізно може досягти дуже високої швидкості.

Тієї кількості енергії, яку транслюють «швидкі радіосплески», достатньо для того, щоб приводити в рух об’єкти масою в мільйони тонн, вважає вчений.


Корабль, приводимый в движение парусом, медленно разгоняется, но может в конце концов достичь очень высокой скорости

Корабель, що приводиться в рух вітрилом, повільно розганяється, але може врешті-решт досягти дуже високої швидкості

«Сигнал може переміщати величезний корабель з пасажирами на борту на міжзоряні відстані», — підсумовують автори дослідження.

Також ця гіпотеза пояснює мінливість джерела «швидких радіосплесків». Справа в тому, що для того, щоб постійно приводити судно в рух, «генератор» повинен бути постійно спрямований у бік корабля.

Іншими словами, зоряний «вітрильник», джерело енергії, що живить його, і планета, яка є генератором енергії для нього, постійно перебувають у русі відносно Землі.

Ці «сигнали», які ми отримуємо на Землі, є «витоками», «уламками» тих гігантських імпульсів, які спрямовуються від джерела енергії до корабля, що подорожує між зірками. Земля лише на мілісекунди потрапляє в поле дії цих «сигналів». Ось чому вони здаються нам короткими й уривчастими.

Лоеб і його колеги також наводять розрахунки, згідно з якими частоти «швидких радіосплесків» є оптимальними якраз для передачі енергії на великі відстані.

Вчений не претендує на істину в останній інстанції. Він вважає, що в його гіпотезі досить велика частка припущень, однак упевнений у тому, що необхідні додаткові дослідження в цій області.

Швидкі радіосплески потрібно досліджувати незалежно від того, чи вірите ви в інопланетян, чи ні, переконаний Лоеб.

«Наука не базується на вірі, її основою є докази, — говорить учений. — Тому варто висловлювати ідеї і дозволити фактичним даним бути суддею в суперечці».

Джерело

Поділись

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here





Магазин: