Ядерний реактор майбутнього

0
78

Така технологія в місцевості Кадераш поблизу Екс-ан-Провансу, на півдні Франції. У цьому місці 34 країни, які представляють понад половину населення світу, об‘єднали зусилля у спільній науковій розробці: виробляти енергію за допомогою того самого процесу, який відбувається на сонці.

Мета міжнародного проекту – продемонструвати ядерний реактор, здатний виробляти в необмеженій кількості дешеву, чисту та безпечну електороенергію завдяки термоядерному синтезу. На цьому місці, де ви бачите зараз будівництво, за кілька десятиліть в експлуатацію введуть новий реактор.

Для того, щоб відбувся синтез, плазму, яка містить легкі атоми (як от гідроген) слід розігріти під високим тиском до такої самої високої температури, яка існує в центрі сонця (майже 150 млн ºC). Для досягнення небхідної температури слід створити сильні магнітні поля. Термоядерна реакція відбувається між двома ізотопами водню: дейтерію і тритію.

Нещодавно призначений генеральним директором 65-річний Бернар Біґо переконаний: його проект буде здатний розв‘язати глобальну проблему, пов‘язану з виробництвом енергії на планеті.

Бернар Біґо:
“Найважливіша перевага – це водневе паливо. Водень, як відомо, дуже поширений у природі: він є і в морі, і в озерах. Таким чином, ми володіємо майже невичерпним ресурсом водню на сотні мільйонів років. Ще одна перевага пов‘язана з утилізацією відходів: існує кілька радіоактивних сміттєзвалищ, проте період їхньої активності – кілька століть – доволі короткий у порівнянні з мільйонами років, як це відбувається у випадку ядерного поділу”.

Крім того, за словами Бернара Біґо, у разі проблем ядерну реакцію легко можна зупинити, чого не можна сказати про ядерний поділ, де, навіть у разі зупинки процесу, багато тонн небезпечного ядерого палива і надалі вивільняє енергію.

У цій кімнаті інженери розкладають по місцях, у віртуальному порядку, звісно, всі компоненти ядерного реактора. Компоненти надходять з різних куточків світу і скласти їх потрібно в ідеальному порядку, до міліметра. Проблема полягає в тому, що тритій, який використовується під час реакції, – короткочасний радіоактивний елемент. Внаслідок випадкового вивільнення він поширюється миттєво. Втім, значної небезпеки для населення це не становить.

“Якщо йдеться про аварію, то про який саме її тип? Наприклад, про витік. Коли протікає корпус, то відбувається вивільнення газу, проте в таких незначних кількостях, що населення може спокійно залишатись у своїх оселях і на робочих місцях”, – каже далі Бернар Біґо.

Ось чому інженери розробили спеціальні труби для всмоктування тритію в разі аварійного викиду. Ще одна проблема проекту – його вартість – 16 мільярдів євро. Трішки страшнувато, чи не так?

“Проблема – не тільки у початковій вартості, але і в кількості енергії, яка може вивільнитись. Якщо чесно, я думаю, кількість енергії, яка вироблятиметься протягом довгого періоду, буде просто вражаючою, і цілком виправдає початкові капіталовкладення”, – вважає Бернар Біґо.

У цій віртуальній кімнаті різні компоненти проекту піддаються ретельному вивченню, імітуючи момент, коли вони перебуватимуть у робочому стані. Моделювання ситуації є можливим завдяки системі відстеження рухів та обертанню зображень.

Звісно, це проект-мрія, але Бернар Біґо та його команда переконані, що ця мрія – цілком здійсненна.

Поділись

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here





Магазин: